Після звільнення через незмогу приборкати останнього лиходія, Ґру знаходить себе віч-на-віч із кризою середнього віку. Коли нізвідки з'являється незнайомець із новиною, що у Ґру є давно загублений брат-близнюк, що горить нетерплячкою наслідувати лиходійські досягнення Ґру, останній вирішує згадати, як це добре - бути поганим.
